До:

• Президент Румунії (Președintele României)
• Парламент Румунії (Parlamentul României)
• Уряд Румунії (Guvernul României)
• Міністерство внутрішніх справ (Ministerul Afacerilor Interne)
• Міністерство праці та соціальної солідарності (Ministerul Muncii și Solidarității Sociale)
• Уповноважений з прав людини (Avocatul Poporului)

Шановні представники органів державної влади Румунії!

Я, Арапова Ірина, громадянка України, юрист за фахом, яка наразі проживає та веде юридичну практику в Бухаресті, звертаюся до вас з надзвичайно важливим питанням, що стосується тисяч громадян України, які знайшли прихисток у Румунії.

З початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України у лютому 2022 року, мільйони українців були змушені покинути свої домівки, шукаючи безпеки в інших країнах. Румунія, демонструючи виняткову солідарність та гуманність, надала тимчасовий захист значній кількості цих осіб, за що ми щиро вдячні.

Проте, незважаючи на тимчасовий характер цього захисту, реалії сьогодення свідчать про його тривалість, яка вже перевищила три роки. За цей період багато українців активно інтегрувалися в румунське суспільство: вони працюють, сплачують податки, їхні діти відвідують освітні заклади, а сім'ї будують нове життя в Румунії.

Метою цієї петиції є ініціювання внесення необхідних законодавчих змін, які дозволять зараховувати період перебування під тимчасовим захистом до необхідного стажу для отримання дозволу на постійне проживання (ПМЖ) та громадянства Румунії. Ми переконані, що такий крок буде не лише актом справедливості щодо українців, які вже тривалий час роблять свій внесок у розвиток Румунії, але й стратегічно вигідним рішенням для румунської держави, що сприятиме подальшій взаємовигідній інтеграції.

Прийнявши та впровадивши Директиву Ради Європейського Союзу 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового напливу переміщених осіб та заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та наслідків їхнього прийому, Румунія продемонструвала свою відданість принципам європейської солідарності та гуманізму. Однак, незважаючи на цю підтримку, поточне законодавство не враховує повною мірою реальну тривалість та характер перебування осіб під тимчасовим захистом.

Ми звертаємо увагу на те, що громадяни України, які прибули до Румунії в умовах безпрецедентної кризи та отримали тимчасовий захист, опинилися в унікальному становищі, що відрізняється від типових міграційних потоків. Хоча існують загальні механізми отримання дозволу на проживання (ВНЖ), розраховані на звичайні міграційні процеси, статус тимчасового захисту часто сприймався як достатня основа для легального перебування, без усвідомлення необхідності паралельного переходу на інші типи ВНЖ для накопичення стажу для ПМЖ. Це призвело до того, що багато українців, добросовісно працюючи та сплачуючи податки протягом більше ніж трьох років під статусом тимчасового захисту, фактично втратили можливість зарахувати цей час до необхідного періоду для отримання постійного місця проживання та, згодом, громадянства.

Такий підхід створює несправедливу нерівність між українцями під тимчасовим захистом та іншими категоріями іноземців, які мають чіткий та безперервний шлях до легалізації статусу з моменту прибуття. Умови масового напливу, психологічний тиск війни, брак інформації та невизначеність щодо майбутнього завадили багатьом своєчасно скористатися іншими міграційними процедурами. Визнання періоду тимчасового захисту дозволить усунути цю прогалину в справедливості та забезпечити повноцінну інтеграцію тих, хто де-факто вже став частиною румунського суспільства.

Реальність сьогодення полягає в тому, що тимчасовий захист для громадян України в Румунії триває вже понад три роки. За цей період значна частина українців не лише адаптувалася до нових умов життя, а й активно включилася в економічне життя країни. Тисячі осіб працевлаштувалися, відкрили власну справу (наприклад, як приватні підприємці чи засновники компаній), сумлінно сплачують податки та соціальні внески до бюджету Румунії.

Цей внесок є суттєвим і відчутним. Українці купують товари та послуги, орендують житло, сприяючи підтримці та розвитку різних секторів румунської економіки. Їхня праця допомагає заповнювати дефіцит кадрів у багатьох галузях, а сплачені податки підтримують соціальні програми та інфраструктурні проекти Румунії. Ігнорування цього тривалого періоду активної економічної участі та фінансового внеску було б несправедливим щодо цих людей та неефективним з точки зору державного управління.

Попри формальний “тимчасовий” статус, багато українців не лише фізично перебувають у Румунії, а й глибоко інтегруються в її соціальну структуру. Вони вивчають румунську мову, адаптуються до культури та звичаїв, створюють нові соціальні зв'язки. Ця інтеграція є двостороннім процесом, що збагачує румунське суспільство.

Особливо варто наголосити на кількох аспектах:

Втрачений стаж легального перебування для працевлаштованих осіб.

Значна кількість українців, які прибули під тимчасовим захистом, офіційно працевлаштувалися в Румунії та сумлінно сплачували податки й соціальні внески протягом усього періоду, що вже перевищує три роки. Однак, через недостатню обізнаність щодо складних міграційних процедур та відсутність чіткого механізму “переходу” зі статусу тимчасового захисту на інші види дозволів на проживання (ВНЖ), ці люди не оформили ВНЖ. У результаті, їхній тривалий період легального перебування та активної праці в Румунії не зараховується до необхідного стажу для отримання постійного місця проживання (ПМЖ) та громадянства. Це створює несправедливу прогалину, де роки добросовісної інтеграції та внеску в економіку країни просто "зникають" для цілей довгострокової легалізації.

Підтримка сімей та вразливі групи.

Численні українські родини возз'єдналися в Румунії, де працездатні члени родини працюють і сплачують податки, утримуючи своїх літніх батьків, які перебувають тут понад три роки. Ці люди похилого віку, часто без можливості самостійно оформити ВНЖ через різні обставини (в тому числі через необізнаність), повністю залежать від підтримки своїх дітей, які добросовісно працюють у Румунії. Визнання періоду тимчасового захисту для них є актом гуманності та підтримкою сімейних цінностей.

Інвестиції в майбутнє та молодь.

Українські діти та підлітки, які прибули під тимчасовим захистом, відвідували румунські школи, а тепер багато з них стали студентами румунських університетів. Вони здобувають освіту в Румунії, інвестуючи свій час та зусилля у власне майбутнє та майбутнє приймаючої країни. Якщо період їхнього тимчасового захисту та подальшого навчання не буде зарахований до стажу для ПМЖ, Румунія ризикує втратити цих молодих, кваліфікованих спеціалістів після закінчення університету. Натомість, чітка перспектива отримання постійного статусу стимулюватиме їх залишатися в Румунії, поповнюючи її ринок праці цінним людським капіталом.

Ігнорування цих аспектів інтеграції та втрата потенціалу, який несуть українці, було б контрпродуктивним для довгострокових інтересів Румунії та суперечило б принципам справедливого ставлення до тих, хто вже став частиною вашого суспільства.

Одним із ключових факторів, що призвів до описаної вище ситуації, є значний брак інформації та недостатня обізнаність громадян України щодо румунського міграційного законодавства та можливостей переходу з тимчасового захисту на інші типи дозволів на проживання. В умовах масового прибуття, викликаного війною, пріоритетом для багатьох було просто забезпечити безпеку та мінімальні умови для життя, а не глибоко вивчати складні юридичні нюанси.

Як юрист, що особисто пережила подвійне вимушене переміщення з Луганська у 2014 та 2022 роках, я свідчу про те, що в екстремальних обставинах, коли пріоритетом є фізичне виживання та забезпечення безпеки родини, глибоке занурення у складні міграційні та правові процедури стає об'єктивно неможливим. Людський ресурс і увага в таких умовах спрямовані виключно на базові потреби, а не на аналіз законодавчих актів.

Як результат, багато українців, які добросовісно працювали, сплачували податки та інтегрувалися в Румунії протягом більше ніж трьох років, не усвідомлювали, що їхній статус тимчасового захисту не зараховується автоматично до необхідного стажу для отримання постійного місця проживання чи громадянства. Ця невизначеність статусу створює значний психологічний тиск, перешкоджає довгостроковому плануванню життя в Румунії та підриває довіру до системи.

Відсутність чіткого та доступного "мосту" між статусом тимчасового захисту та іншими типами дозволів на проживання, що дозволяють накопичувати стаж, призвела до фактичної втрати цих років легального та продуктивного перебування. Для людей, які вже вкоренилися в румунському суспільстві, ця прогалина є несправедливою та вимагає негайного вирішення через внесення відповідних законодавчих змін. Це дозволить забезпечити правову визначеність та надати їм заслужену перспективу стабільного майбутнього в Румунії.

З огляду на викладені вище аргументи та з метою забезпечення справедливості, ефективної інтеграції та юридичної визначеності для громадян України, які перебувають під тимчасовим захистом у Румунії, ми пропонуємо ініціювати внесення наступних законодавчих змін:

До Закону № 194/2002 (Ordonanța de urgență a Guvernului nr. 194/2002 privind regimul străinilor în România): Доповнити відповідні статті, що регулюють розрахунок періодів постійного та безперервного проживання для отримання дозволу на постійне проживання (permis de ședere permanentă), чітким положенням про те, що період перебування особи під статусом тимчасового захисту (protecție temporară) зараховується до необхідного стажу. Це забезпечить логічний та справедливий перехід від тимчасового до постійного статусу для тих, хто вже довів свою інтеграцію.

До Закону № 21/1991 (Legea cetățeniei române nr. 21/1991): Доповнити відповідні статті, що визначають умови та терміни для набуття румунського громадянства шляхом натуралізації, положенням про те, що період перебування особи під статусом тимчасового захисту зараховується до необхідного терміну постійного проживання на території Румунії. Цей крок визнає реальний стаж проживання та внесок цих осіб, створюючи зрозумілий шлях до повноправного членства в суспільстві.

Насамкінець, ми ще раз підкреслюємо, що ініційовані цією петицією зміни є не лише актом справедливості, а й стратегічно важливим кроком для Румунії. Визнання періоду перебування під тимчасовим захистом у якості стажу для отримання постійного місця проживання та громадянства сприятиме повній інтеграції українців, які вже тривалий час роблять свій внесок у розвиток вашої країни. Наше прагнення це не лише інтегруватися, а стати повноправними членами румунського суспільства, активно долучаючись до його розвитку та майбутнього. Це дозволить зберегти цінний людський капітал, зміцнити соціальну єдність та забезпечити правову визначеність для тисяч людей, які будують своє майбутнє в Румунії.

Як юрист, що має багаторічний досвід роботи у державних структурах та судовій системі України, включно з розробкою законопроєктів, я готова до будь-якої співпраці та надання всебічної допомоги на цьому шляху.

Ми глибоко вдячні Румунії за неоціненну підтримку та солідарність, виявлену до громадян України в один з найскладніших періодів нашої історії. Ця безпрецедентна ситуація стала значним випробуванням як для нас, так і для Румунії. Ми віримо, що спільними зусиллями ми зможемо подолати цей виклик, перетворивши його на можливості для взаємного збагачення та розвитку. Віримо, що румунська влада продемонструє далекоглядність і справедливість, розглянувши цю петицію та внісши необхідні зміни до законодавства, що відповідатиме інтересам Румунії та її європейським цінностям.

З повагою,
Ірина Арапова
юрист